зумовити

Ukrainian

From з- (z-) +‎ умо́вити (umóvyty).

зумо́вити • (zumóvyty) pf (imperfective зумо́влювати) (transitive)

to stipulate, to specify (set as a condition)
Synonym: обумо́вити pf (obumóvyty)
to determine, to predetermine (fix the form or character of; to shape; to prescribe imperatively)
Synonym: ви́значити pf (význačyty)
to cause
Synonyms: спричини́ти pf (spryčynýty), ви́кликати pf (výklykaty), призвести́ pf (pryzvestý)

Conjugation of зумо́вити, зумо́вить (class 4a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	зумо́вити, зумо́вить zumóvyty, zumóvytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	зумо́влений zumóvlenyj impersonal: зумо́влено zumóvleno
adverbial	—	зумо́вивши zumóvyvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	зумо́влю zumóvlju
2nd singular ти	—	зумо́виш zumóvyš
3rd singular він / вона / воно	—	зумо́вить zumóvytʹ
1st plural ми	—	зумо́вим, зумо́вимо zumóvym, zumóvymo
2nd plural ви	—	зумо́вите zumóvyte
3rd plural вони	—	зумо́влять zumóvljatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	зумо́вмо zumóvmo
second-person	зумо́в zumóv	зумо́вте zumóvte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	зумо́вив zumóvyv	зумо́вили zumóvyly
feminine я / ти / вона	зумо́вила zumóvyla
neuter воно	зумо́вило zumóvylo

Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “зумовити”, in Словник української мови: в 11 т. (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
Shyrokov, V. A., editor (2010–2023), “зумовити”, in Словник української мови: у 20 т. (in Ukrainian), volumes 1–14 (а – префере́нція), Kyiv: Naukova Dumka; Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN
“зумовити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
“зумовити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)