спричинити
Ukrainian
[edit]Etymology
[edit]From с- (s-) + причини́ти pf (pryčynýty).
Pronunciation
[edit]Verb
[edit]спричини́ти • (spryčynýty) pf (imperfective спричиня́ти or спричи́нювати)
- (transitive) to cause, to occasion
Conjugation
[edit]Conjugation of спричини́ти, спричини́ть (class 4c, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спричини́ти, спричини́ть spryčynýty, spryčynýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спричи́нений spryčýnenyj impersonal: спричи́нено spryčýneno |
| adverbial | — | спричини́вши spryčynývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спричиню́ spryčynjú |
| 2nd singular ти |
— | спричи́ниш spryčýnyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спричи́нить spryčýnytʹ |
| 1st plural ми |
— | спричи́ним, спричи́нимо spryčýnym, spryčýnymo |
| 2nd plural ви |
— | спричи́ните spryčýnyte |
| 3rd plural вони |
— | спричи́нять spryčýnjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спричині́м, спричині́мо spryčyním, spryčynímo |
| second-person | спричини́ spryčyný |
спричині́ть spryčynítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спричини́в spryčynýv |
спричини́ли spryčynýly |
| feminine я / ти / вона |
спричини́ла spryčynýla | |
| neuter воно |
спричини́ло spryčynýlo | |
Derived terms
[edit]- спричи́нений (spryčýnenyj)
- спричи́нення n (spryčýnennja)
Further reading
[edit]- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “спричинити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “спричинити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “спричинити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “спричинити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)