обуритися

Ukrainian

Etymology

From обу́рити (obúryty) +‎ -ся (-sja). Compare Belarusian абу́рыцца (abúrycca), Polish oburzyć się.

Pronunciation

• IPA^(key): [oˈburetesʲɐ]

• Audio:

  (file)

Verb

обу́ритися • (obúrytysja) pf (imperfective обу́рюватися)

1. to be indignant, to be outraged, to feel resentment
2. (dated) Synonym of збуди́тися pf (zbudýtysja)

Conjugation

Conjugation of обу́ритися, обу́ритись, обу́риться (class 4a, perfective, reflexive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	обу́ритися, обу́ритись, обу́риться obúrytysja, obúrytysʹ, obúrytʹsja
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	обу́рившись obúryvšysʹ
	present tense	future tense
1st singular я	—	обу́рюся, обу́рюсь obúrjusja, obúrjusʹ
2nd singular ти	—	обу́ришся obúryšsja
3rd singular він / вона / воно	—	обу́риться obúrytʹsja
1st plural ми	—	обу́римся, обу́римося, обу́римось obúrymsja, obúrymosja, obúrymosʹ
2nd plural ви	—	обу́ритеся, обу́ритесь obúrytesja, obúrytesʹ
3rd plural вони	—	обу́ряться obúrjatʹsja
imperative	singular	plural
first-person	—	обу́рмося, обу́рмось obúrmosja, obúrmosʹ
second-person	обу́рся obúrsja	обу́ртеся, обу́ртесь obúrtesja, obúrtesʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	обу́рився, обу́ривсь obúryvsja, obúryvsʹ	обу́рилися, обу́рились obúrylysja, obúrylysʹ
feminine я / ти / вона	обу́рилася, обу́рилась obúrylasja, obúrylasʹ
neuter воно	обу́рилося, обу́рилось obúrylosja, obúrylosʹ

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “обуритися”, in Словник української мови: в 11 т. (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• Shyrokov, V. A., editor (2020), “обуритися”, in Словник української мови: у 20 т. (in Ukrainian), volumes 11 (обмін – оя́снювати), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN
• “обуритися”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “обуритися”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)