заучити

Ukrainian

Etymology

From за- (za-) +‎ учи́ти (učýty). Compare Russian заучи́ть (zaučítʹ).

Pronunciation

• IPA^(key): [zɐʊˈt͡ʃɪte]

Verb

заучи́ти • (zaučýty) pf (imperfective зау́чувати)

1. (transitive) to learn (off) by heart, to memorize

   Synonyms: завчи́ти (zavčýty), запам'ята́ти (zapamʺjatáty)

Conjugation

Conjugation of заучи́ти, заучи́ть (class 4c, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	заучи́ти, заучи́ть zaučýty, zaučýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	зау́чений zaúčenyj impersonal: зау́чено zaúčeno
adverbial	—	заучи́вши zaučývšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	заучу́ zaučú
2nd singular ти	—	зау́чиш zaúčyš
3rd singular він / вона / воно	—	зау́чить zaúčytʹ
1st plural ми	—	зау́чим, зау́чимо zaúčym, zaúčymo
2nd plural ви	—	зау́чите zaúčyte
3rd plural вони	—	зау́чать zaúčatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	заучі́м, заучі́мо zaučím, zaučímo
second-person	заучи́ zaučý	заучі́ть zaučítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	заучи́в zaučýv	заучи́ли zaučýly
feminine я / ти / вона	заучи́ла zaučýla
neuter воно	заучи́ло zaučýlo

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “заучити”, in Словник української мови: в 11 т. (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “заучити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “заучити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)