рити

Old Church Slavonic

Verb

рити • (riti) ?

1. to till

Ukrainian

Pronunciation

• IPA^(key): [ˈrɪte]

Etymology 1

From Proto-Slavic *ryti, from Proto-Balto-Slavic *rūˀ-. Related to the vowel ordering of рва́ти (rváty, “to tear”), from Old East Slavic ръвати (rŭvati, “to tear”), from Proto-Slavic *rъvati, from Proto-Indo-European *rew-, *h₃rew-.

Compare Russian рыть (rytʹ), Belarusian рыць (rycʹ), Old East Slavic рꙑти (ryti), Polish ryć, Upper Sorbian ryć, Czech rýt, Slovak ryť, Lower Sorbian ryś, Polabian råjě, Bulgarian рия (rija), Macedonian рие (rie), Serbo-Croatian ри̏ти (“to root, smell out”), Slovene ríti, Old Church Slavonic рꙑти (ryti).

Related to Lithuanian ráuti (“to root, dig”), rūtis (“potato pit, cellar”), Sanskrit रवति (rávati, “breaks up, fragments”), Irish ruam (“spade, shovel”).

Verb

ри́ти • (rýty) impf

1. to dig, to excavate

   Synonym: копати (kopaty)

   ри́ти колодя́зь ― rýty kolodjázʹ ― to dig a well

2. to root (as a pig)
3. to search in

   ритися в архівах ― rytysja v arxivax ― to search in the archives, to dig through the archives, to rummage in the archives

Conjugation

Conjugation of ри́ти, рить (class 12a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	ри́ти, рить rýty, rytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	ри́тий rýtyj impersonal: ри́то rýto
adverbial	ри́ючи rýjučy	ри́вши rývšy
	present tense	future tense
1st singular я	ри́ю rýju	бу́ду ри́ти, бу́ду ри́ть, ри́тиму búdu rýty, búdu rýtʹ, rýtymu
2nd singular ти	ри́єш rýješ	бу́деш ри́ти, бу́деш ри́ть, ри́тимеш búdeš rýty, búdeš rýtʹ, rýtymeš
3rd singular він / вона / воно	ри́є rýje	бу́де ри́ти, бу́де ри́ть, ри́тиме búde rýty, búde rýtʹ, rýtyme
1st plural ми	ри́єм, ри́ємо rýjem, rýjemo	бу́демо ри́ти, бу́демо ри́ть, ри́тимемо, ри́тимем búdemo rýty, búdemo rýtʹ, rýtymemo, rýtymem
2nd plural ви	ри́єте rýjete	бу́дете ри́ти, бу́дете ри́ть, ри́тимете búdete rýty, búdete rýtʹ, rýtymete
3rd plural вони	ри́ють rýjutʹ	бу́дуть ри́ти, бу́дуть ри́ть, ри́тимуть búdutʹ rýty, búdutʹ rýtʹ, rýtymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	ри́ймо rýjmo
second-person	рий ryj	ри́йте rýjte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	рив ryv	ри́ли rýly
feminine я / ти / вона	ри́ла rýla
neuter воно	ри́ло rýlo

Derived terms

• підрийка (pidryjka)
• підрийок (pidryjok)
• поривач (poryvač)
• прорив (proryv)
• проривина (proryvyna)
• прориття (proryttja)
• рея (reja)
• рий (ryj)
• рийка (ryjka)
• рийковатий (ryjkovatyj)
• рилець (rylecʹ)
• рилковатий (rylkovatyj)
• ри́ло (rýlo)
• рило (rylo)
• риль (rylʹ)
• риття (ryttja)
• рияк (ryjak)
• рияток (ryjatok)
• розрий (rozryj)
• розритий (rozrytyj)

 

Related terms

• ри́тва (rýtva)
• рів (riv)

 

Etymology 2

From late Proto-Slavic *ryti (“to carve”). Compare ри́ти (rýty, “to dig”), деревори́т (derevorýt, “woodcut”).

Also compare Old East Slavic рꙑтиꙗ (rytija), Polish ryć (“to carve, engrave”), rytować (“to carve, engrave”), Czech rýt (“to dig, engrave”), rytí (“engraving”), Slovak ryť (“to dig, cut”), rytie (“sculpture”), Upper Sorbian ryć (“to dig, engrave”).

Verb

ри́ти • (rýty) impf

1. (dialectal) to engrave

   Synonyms: гравірувати (hraviruvaty), рисувати (rysuvaty)

Conjugation

Conjugation of ри́ти, рить (class 12a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	ри́ти, рить rýty, rytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	ри́тий rýtyj impersonal: ри́то rýto
adverbial	ри́ючи rýjučy	ри́вши rývšy
	present tense	future tense
1st singular я	ри́ю rýju	бу́ду ри́ти, бу́ду ри́ть, ри́тиму búdu rýty, búdu rýtʹ, rýtymu
2nd singular ти	ри́єш rýješ	бу́деш ри́ти, бу́деш ри́ть, ри́тимеш búdeš rýty, búdeš rýtʹ, rýtymeš
3rd singular він / вона / воно	ри́є rýje	бу́де ри́ти, бу́де ри́ть, ри́тиме búde rýty, búde rýtʹ, rýtyme
1st plural ми	ри́єм, ри́ємо rýjem, rýjemo	бу́демо ри́ти, бу́демо ри́ть, ри́тимемо, ри́тимем búdemo rýty, búdemo rýtʹ, rýtymemo, rýtymem
2nd plural ви	ри́єте rýjete	бу́дете ри́ти, бу́дете ри́ть, ри́тимете búdete rýty, búdete rýtʹ, rýtymete
3rd plural вони	ри́ють rýjutʹ	бу́дуть ри́ти, бу́дуть ри́ть, ри́тимуть búdutʹ rýty, búdutʹ rýtʹ, rýtymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	ри́ймо rýjmo
second-person	рий ryj	ри́йте rýjte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	рив ryv	ри́ли rýly
feminine я / ти / вона	ри́ла rýla
neuter воно	ри́ло rýlo

Related terms

• рит (ryt)
• ритина (rytyna)
• ритівник (rytivnyk)
• ритівничий (rytivnyčyj)
• ритовати (rytovaty)
• ритовина (rytovyna)
• ритовник (rytovnyk)
• ритовництво (rytovnyctvo)
• ритовня (rytovnja)
• ритування (rytuvannja)
• ритувати (rytuvaty)
• ртівня (rtivnja)

 

References

• Melnychuk, O. S., editor (1982–2012), “рити”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka, pages 82—83
• Rudnyc'kyj, Ja. (1972–1982) “рвати”, in An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language, volumes 2 (Д – Ь), Ottawa: Ukrainian Mohylo-Mazepian Academy of Sciences; Ukrainian Language Association, →LCCN, page 942