слов'янин

Ukrainian

From Old East Slavic словѣнинъ (slověninŭ), from Proto-Slavic *slověninъ (“Slav”). Further etymology is disputed.

слов'яни́н • (slovʺjanýn) m pers (genitive слов'яни́на, nominative plural слов'я́ни, genitive plural слов'я́н, feminine слов'я́нка, relational adjective слов'я́нський)

Declension of слов'яни́н (pers hard masc-form accent-a)

	singular	plural
nominative	слов'яни́н slovʺjanýn	слов'я́ни slovʺjány
genitive	слов'яни́на slovʺjanýna	слов'я́н slovʺján
dative	слов'яни́нові, слов'яни́ну slovʺjanýnovi, slovʺjanýnu	слов'я́нам slovʺjánam
accusative	слов'яни́на slovʺjanýna	слов'я́н slovʺján
instrumental	слов'яни́ном slovʺjanýnom	слов'я́нами slovʺjánamy
locative	слов'яни́нові, слов'яни́ні slovʺjanýnovi, slovʺjanýni	слов'я́нах slovʺjánax
vocative	слов'яни́не slovʺjanýne	слов'я́ни slovʺjány

Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “слов'янин”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
“слов'янин”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)