рішити

Ukrainian

Etymology

Inherited from Old East Slavic рѣшити (rěšiti, “to untie, absolve”), from Proto-Slavic *rěšiti. Cognates include Russian реши́ть (rešítʹ), Belarusian рашы́ць (rašýcʹ).

Pronunciation

• IPA^(key): [rʲiˈʃɪte]

Verb

ріши́ти • (rišýty) pf (imperfective ріша́ти)

1. to solve, to settle
2. to decide, to resolve, to make up one's mind, to determine

Conjugation

Conjugation of ріши́ти, ріши́ть (class 4b, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	ріши́ти, ріши́ть rišýty, rišýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	ріши́вши rišývšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	рішу́ rišú
2nd singular ти	—	ріши́ш rišýš
3rd singular він / вона / воно	—	ріши́ть rišýtʹ
1st plural ми	—	ріши́м, рішимо́ rišým, rišymó
2nd plural ви	—	рішите́ rišyté
3rd plural вони	—	ріша́ть rišátʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	ріші́м, ріші́мо riším, rišímo
second-person	ріши́ rišý	ріші́ть rišítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	ріши́в rišýv	ріши́ли rišýly
feminine я / ти / вона	ріши́ла rišýla
neuter воно	ріши́ло rišýlo

Derived terms

• рі́шення n (ríšennja)

 

Prefixed verbs

• вирі́шувати impf (vyríšuvaty), ви́рішити pf (výrišyty)

 

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “рішити”, in Словник української мови: в 11 т. (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “рішити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “рішити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)