проковтнути

Ukrainian

From про- (pro-) +‎ ковтну́ти (kovtnúty).

проковтну́ти • (prokovtnúty) pf (imperfective проко́втувати) (transitive)

to swallow, to gulp down, to bolt
(figurative, colloquial) to swallow (take something in so that it disappears; to consume, absorb)
Synonym: погли́ну́ти pf (pohlýnúty)
(figurative, colloquial) to swallow (to put up with; to bear patiently or without retaliation)
(figurative, colloquial) to devour (to take in avidly with the intellect or with one's gaze)

Conjugation of проковтну́ти, проковтну́ть (class 3b, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	проковтну́ти, проковтну́ть prokovtnúty, prokovtnútʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	проко́втнутий prokóvtnutyj impersonal: проко́втнуто prokóvtnuto
adverbial	—	проковтну́вши prokovtnúvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	проковтну́ prokovtnú
2nd singular ти	—	проковтне́ш prokovtnéš
3rd singular він / вона / воно	—	проковтне́ prokovtné
1st plural ми	—	проковтне́м, проковтнемо́ prokovtném, prokovtnemó
2nd plural ви	—	проковтнете́ prokovtneté
3rd plural вони	—	проковтну́ть prokovtnútʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	проковтні́м, проковтні́мо prokovtním, prokovtnímo
second-person	проковтни́ prokovtný	проковтні́ть prokovtnítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	проковтну́в prokovtnúv	проковтну́ли prokovtnúly
feminine я / ти / вона	проковтну́ла prokovtnúla
neuter воно	проковтну́ло prokovtnúlo