пообіцяти
Appearance
Ukrainian
[edit]Etymology
[edit]по- (po-) + обіця́ти (obicjáty)
Pronunciation
[edit]Verb
[edit]пообіця́ти • (poobicjáty) pf (imperfective обіця́ти)
- (transitive) to promise, to pledge
Conjugation
[edit]Conjugation of пообіця́ти, пообіця́ть (class 1a, perfective, transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | пообіця́ти, пообіця́ть poobicjáty, poobicjátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | — | пообіця́вши poobicjávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | пообіця́ю poobicjáju |
2nd singular ти |
— | пообіця́єш poobicjáješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | пообіця́є poobicjáje |
1st plural ми |
— | пообіця́єм, пообіця́ємо poobicjájem, poobicjájemo |
2nd plural ви |
— | пообіця́єте poobicjájete |
3rd plural вони |
— | пообіця́ють poobicjájutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | пообіця́ймо poobicjájmo |
second-person | пообіця́й poobicjáj |
пообіця́йте poobicjájte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
пообіця́в poobicjáv |
пообіця́ли poobicjály |
feminine я / ти / вона |
пообіця́ла poobicjála | |
neuter воно |
пообіця́ло poobicjálo |
References
[edit]- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “пообіцяти”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “пообіцяти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “пообіцяти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)