відстрочувати
Ukrainian
[edit]Etymology
[edit]From відстро́чити (vidstróčyty) + -увати (-uvaty). Compare Russian отсро́чивать (otsróčivatʹ).
Pronunciation
[edit]Verb
[edit]відстро́чувати • (vidstróčuvaty) impf (perfective відстро́чити)
- (transitive) to postpone, to put off, to delay, to defer, to adjourn
- Synonyms: відклада́ти impf (vidkladáty), відтерміно́вувати impf (vidterminóvuvaty)
Conjugation
[edit]Conjugation of відстро́чувати, відстро́чувать (class 2a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відстро́чувати, відстро́чувать vidstróčuvaty, vidstróčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відстро́чуваний vidstróčuvanyj impersonal: відстро́чувано vidstróčuvano |
| adverbial | відстро́чуючи vidstróčujučy |
відстро́чувавши vidstróčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
відстро́чую vidstróčuju |
бу́ду відстро́чувати, бу́ду відстро́чувать, відстро́чуватиму búdu vidstróčuvaty, búdu vidstróčuvatʹ, vidstróčuvatymu |
| 2nd singular ти |
відстро́чуєш vidstróčuješ |
бу́деш відстро́чувати, бу́деш відстро́чувать, відстро́чуватимеш búdeš vidstróčuvaty, búdeš vidstróčuvatʹ, vidstróčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
відстро́чує vidstróčuje |
бу́де відстро́чувати, бу́де відстро́чувать, відстро́чуватиме búde vidstróčuvaty, búde vidstróčuvatʹ, vidstróčuvatyme |
| 1st plural ми |
відстро́чуєм, відстро́чуємо vidstróčujem, vidstróčujemo |
бу́демо відстро́чувати, бу́демо відстро́чувать, відстро́чуватимемо, відстро́чуватимем búdemo vidstróčuvaty, búdemo vidstróčuvatʹ, vidstróčuvatymemo, vidstróčuvatymem |
| 2nd plural ви |
відстро́чуєте vidstróčujete |
бу́дете відстро́чувати, бу́дете відстро́чувать, відстро́чуватимете búdete vidstróčuvaty, búdete vidstróčuvatʹ, vidstróčuvatymete |
| 3rd plural вони |
відстро́чують vidstróčujutʹ |
бу́дуть відстро́чувати, бу́дуть відстро́чувать, відстро́чуватимуть búdutʹ vidstróčuvaty, búdutʹ vidstróčuvatʹ, vidstróčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відстро́чуймо vidstróčujmo |
| second-person | відстро́чуй vidstróčuj |
відстро́чуйте vidstróčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відстро́чував vidstróčuvav |
відстро́чували vidstróčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
відстро́чувала vidstróčuvala | |
| neuter воно |
відстро́чувало vidstróčuvalo | |
Further reading
[edit]- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “відстрочувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “відстрочувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “відстрочувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)