волочити

Old East Slavic

Etymology

Inherited from Proto-Slavic *volčiti.

Etymology

Inherited from Proto-Slavic *volčiti. Old Church Slavonic влачити (vlačiti).

Pronunciation

• IPA^(key): /ʋɔlɔˈt͡ɕiti/→/ʋɔlɔˈt͡ɕitʲi/→/ʋɔlɔˈt͡ɕitʲi/

• (ca. 9^th CE) IPA^(key): /ʋɔlɔˈt͡ɕiti/
• (ca. 11^th CE) IPA^(key): /ʋɔlɔˈt͡ɕitʲi/
• (ca. 13^th CE) IPA^(key): /ʋɔlɔˈt͡ɕitʲi/

Hyphenation: во‧ло‧чи́‧ти

Verb

волочити (voločiti) impf

1. to drag

Inflection

Conjugation of волочити (type IV verb)

		Singular	Dual	Plural
Present	1st	волочѫ voločǫ	волочивѣ voločivě	волочимъ voločimŭ
	2nd	волочиши voločiši	волочита voločita	волочите voločite
	3rd	волочить voločitĭ	волочита voločita	волочѧть voločętĭ
Aorist	1st	волочихъ voločixŭ	волочиховѣ voločixově	волочихомъ voločixomŭ
	2nd	волочи voloči	волочиста voločista	волочисте voločiste
	3rd	волочи voloči	волочиста voločista	волочиша voločiša
Imperfect	1st	волочихъ voločixŭ	волочиховѣ voločixově	волочихомъ voločixomŭ
	2nd	волочише voločiše	волочиста voločista	волочисте voločiste
	3rd	волочише voločiše	волочиста voločista	волочихѫ, волочихѫть voločixǫ, voločixǫtĭ
Imperative		волочи voloči	волочита voločita	волочите voločite
Cohortative		— —	волочивѣ voločivě	волочимъ voločimŭ
Present Active Participle		Present Passive Participle	Past Active Participle	Past Passive Participle
волочѧ voločę		— —	волочивъ voločivŭ	— —
L-Participle		Infinitive	Supine
волочилъ voločilŭ		волочити voločiti	волочитъ voločitŭ

Related terms

• волочу (voloču)

 

Descendants

• Belarusian: валачыць (valačycʹ)
• Russian: волочить (voločitʹ)
• Ukrainian: волочи́ти (voločýty)

References

• Sreznevsky, Izmail I. (1893) “волочити”, in Матеріалы для Словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ [Materials for the Dictionary of the Old East Slavic Language Based on Written Monuments]‎^[1] (in Russian), volume 1 (А – К), Saint Petersburg: Department of Russian Language and Literature of the Imperial Academy of Sciences, column 295

Ukrainian

Alternative forms

• волокти́ (voloktý)

Etymology

Inherited from Old Ruthenian волочи́ти, волочы́ти (voločíti, voločýti), from Old East Slavic волочити (voločiti), from Proto-Slavic *volčiti.

Pronunciation

• IPA^(key): [wɔɫɔˈt͡ʃɪte]

• Audio:

  (file)

Verb

волочи́ти • (voločýty) impf (transitive)

1. to drag, to draw
2. to drag, to move slowly (of body, legs)
3. (colloquial) to drag, to take (someone somewhere)
4. to carry, to lug, to take
5. to harrow
6. (colloquial) to harass with lawsuits
7. (metallurgy) to draw (metal) into wire

Conjugation

Conjugation of волочи́ти, волочи́ть (class 4c, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	волочи́ти, волочи́ть voločýty, voločýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	воло́чений volóčenyj impersonal: воло́чено volóčeno
adverbial	воло́чачи volóčačy	волочи́вши voločývšy
	present tense	future tense
1st singular я	волочу́ voločú	бу́ду волочи́ти, бу́ду волочи́ть, волочи́тиму búdu voločýty, búdu voločýtʹ, voločýtymu
2nd singular ти	воло́чиш volóčyš	бу́деш волочи́ти, бу́деш волочи́ть, волочи́тимеш búdeš voločýty, búdeš voločýtʹ, voločýtymeš
3rd singular він / вона / воно	воло́чить volóčytʹ	бу́де волочи́ти, бу́де волочи́ть, волочи́тиме búde voločýty, búde voločýtʹ, voločýtyme
1st plural ми	воло́чим, воло́чимо volóčym, volóčymo	бу́демо волочи́ти, бу́демо волочи́ть, волочи́тимемо, волочи́тимем búdemo voločýty, búdemo voločýtʹ, voločýtymemo, voločýtymem
2nd plural ви	воло́чите volóčyte	бу́дете волочи́ти, бу́дете волочи́ть, волочи́тимете búdete voločýty, búdete voločýtʹ, voločýtymete
3rd plural вони	воло́чать volóčatʹ	бу́дуть волочи́ти, бу́дуть волочи́ть, волочи́тимуть búdutʹ voločýty, búdutʹ voločýtʹ, voločýtymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	волочі́м, волочі́мо voločím, voločímo
second-person	волочи́ voločý	волочі́ть voločítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	волочи́в voločýv	волочи́ли voločýly
feminine я / ти / вона	волочи́ла voločýla
neuter воно	волочи́ло voločýlo

Derived terms

• волочи́тися impf (voločýtysja)

Prefixed verbs

• ви́волочити pf (vývoločyty), доволіка́ти impf (dovolikáty), виволо́чувати impf (vyvolóčuvaty)
• доволочи́ти pf (dovoločýty), доволіка́ти impf (dovolikáty)
• доволочи́тися pf (dovoločýtysja), доволіка́тися impf (dovolikátysja)
• заволочи́ти pf (zavoločýty), заволо́чувати impf (zavolóčuvaty)
• зволочи́ти pf (zvoločýty), зволо́чувати impf (zvolóčuvaty)
• наволочи́ти pf (navoločýty), наволіка́ти impf (navolikáty)
• обволочи́ти pf (obvoločýty), обволіка́ти impf (obvolikáty), обволо́чувати impf (obvolóčuvaty)
• переволочи́ти pf (perevoločýty), переволо́чувати impf (perevolóčuvaty)
• підволочи́ти pf (pidvoločýty), підволіка́ти impf (pidvolikáty)
• поволочи́ти pf (povoločýty)
• поволочи́тися pf (povoločýtysja)
• приволочи́ти pf (pryvoločýty)
• проволочи́ти pf (provoločýty), проволіка́ти impf (provolikáty)
• проволочи́тися pf (provoločýtysja), проволіка́тися impf (provolikátysja)
• розволочи́ти pf (rozvoločýty), розволо́чувати impf (rozvolóčuvaty)
• розволочи́тися pf (rozvoločýtysja), розволо́чуватися impf (rozvolóčuvatysja)

 

• волочба́ f (voločbá)
• волочи́ло n (voločýlo)
• волочи́льний (voločýlʹnyj)
• воло́чини pl (volóčyny)
• волочі́ння n (voločínnja)

 

Related terms

• во́лок impf (vólok)
• волокти́ impf (voloktý)

 

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “волочити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• A. Rysin, V. Starko, Yu. Marchenko, O. Telemko, et al. (compilers, 2007–2022), “волочити”, in Russian-Ukrainian Dictionaries
• A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “волочити”, in English-Ukrainian Dictionaries
• “волочити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “волочити”, in Kyiv Dictionary (in English)
• “волочити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)