відказати

Ukrainian

від- (vid-) +‎ каза́ти (kazáty). Cognate with Belarusian адказа́ць (adkazácʹ). Sense of "to refuse" was an influence of Russian отказа́ть (otkazátʹ, “to deny, to refuse, to decline”), otherwise a false friend.

відказа́ти • (vidkazáty) pf (imperfective відка́зувати)

Conjugation of відказа́ти, відказа́ть (class 6c, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	відказа́ти, відказа́ть vidkazáty, vidkazátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	відка́заний vidkázanyj impersonal: відка́зано vidkázano
adverbial	—	відказа́вши vidkazávšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	відкажу́ vidkažú
2nd singular ти	—	відка́жеш vidkážeš
3rd singular він / вона / воно	—	відка́же vidkáže
1st plural ми	—	відка́жем, відка́жемо vidkážem, vidkážemo
2nd plural ви	—	відка́жете vidkážete
3rd plural вони	—	відка́жуть vidkážutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	відкажі́м, відкажі́мо vidkažím, vidkažímo
second-person	відкажи́ vidkažý	відкажі́ть vidkažítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	відказа́в vidkazáv	відказа́ли vidkazály
feminine я / ти / вона	відказа́ла vidkazála
neuter воно	відказа́ло vidkazálo

Hrinchenko, Borys, editor (1907–1909), “відказа́ти”, in Словарь украинского языка [Dictionary of the Ukrainian Language] (in Russian), Kyiv: Kievskaya starina
Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “відказати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “відказа́ти”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 2 (в – відсрібли́тися), Kyiv: Naukova Dumka, →ISBN